Рождественское Послание Блаженнейшего Митрополита Владимира архипастырям, пастырям, монашеству и всем чадам Украинской Православной Церкви 2009 год

286
Пасхальные послания - Блаженнішого Володимира
Пасхальные послания - Блаженнішого Володимира

Рождественское послание
Блаженнейшего Митрополита Киевского
и всея Украины Владимира,
Предстоятеля Украинской Православной Церкви,
архипастырям, пастырям, монашествующим и всем верным чадам Украинской Православной Церкви

Христос раждается — славите!
Христос с небес — срящите!
(Ирмос 1-й песни Рождественского канона)

Возлюбленные о Господе архипастыри, досточтимые пастыри,
честное во Христе монашество, боголюбивые миряне, братья и сестры!
Стремительно течение жизни — и вот мы вновь стоим на пороге наступившего года благости Божией, вновь встречаем великий праздник Рождества Господа и Спаса нашего Иисуса Христа. Народные песнопения, прославляющие рождение Богомладенца, радостной вестью озаряют нашу жизнь, оттесняя проблемы и будничные заботы на второй план. В этих духовных гимнах с детской искренностью и чистотой отражается душа нашего боголюбивого народа, его вера, его вековые надежды и чаяния, радость встречи с Тем, Кто явил миру путь, истину и жизнь (Ин. 14: 6).
С какими чувствами мы должны мысленно приступить к Вифлеемским яслям? Какими словами можем выразить наше благоговение перед Таинством вочеловечения Бога, созерцая “небо — вертеп, престол Херувимский — Деву, ясли — вместилище, в нихже возлеже Невместимый — Христос Бог”?
Тайна воплощения Сына Божия никогда не будет доступна холодному разуму, дерзкому в своих исканиях, не знающему границ и преград. Великое таинство любви Бога к человеку — тайну Боговоплощения — мы постигаем прежде всего своим сердцем, принимая в него новорожденного Богомладенца, так как наш разум недоумевает и смиряется перед Тайной веры.
Рождественская радость — это не просто дань традиции или один из праздников в череде ежегодных праздничных мероприятий. Это радость утешения отягощенных грехами и страстями людей, радость долгожданной встречи с Отцом после долгой разлуки, радость осознания того, что мы не забыты и не оставлены Богом, что мы не обречены на отверженность и вечное изгнание. Пришел Тот, Кто утолит все наши печали, возьмет на себя наши немощи, отрет всякую слезу (Ис.). Свершилась “великая благочестия тайна: Бог явился во плоти” (1 Тим. 3: 16), разрушилась стена, разделявшая нас с Богом, человек получил возможность стать причастником Божеского естества (2 Пет. 1: 4). Сын Божий, Начальник мира, Отец будущего века (Ис. 9: 6) возвращает нам честь и достоинство детей Божиих и наследников Его Царства. Как проникновенны и значимы обетования Господни, обращенные к любящим Его: “Не оставлю вас сиротами… Я с вами во все дни до скончания века” (Ин. 14: 18; Мф. 28: 20). Воистину — с нами Бог! Воистину вселенская радость наполняет наши души; радуется Небо, радуется земля. Радуются сердца христиан, мысленно созерцающих рождение Господа, воспринявшего человеческое естество, чтобы всех нас возродить, спасти и, по слову апостола Павла, вселиться в наши сердца (Еф. 3: 17), чтобы нам, смертным и унывающим, подарить бессмертие и нескончаемую радость. Мы непрестанно молимся, чтобы эта радость вошла в каждую семью, согрела каждое сердце.
В стремительно развивающемся мире информации у нас все меньше и меньше остается времени для живого общения. Современные технологии, призванные облегчить нашу жизнь, делают человеческое общение поверхностным, информационный поток рассеивает ум, вселяет суету в сердца, отдаляет от Бога, отчуждает друг от друга. Праздник Рождества Христова — это хороший повод вспомнить о тех, кто нуждается в нашем внимании и участии, кого может согреть наша любовь и сострадание. Пусть каждая православная семья, вознеся молитвы благодарения Богу и собравшись за праздничным столом, почувствует сегодня радость общения и сопричастности к событию, которое соединяет всех нас воедино.
Уходящий год был нелегким. Экономические потрясения и, как следствие, обнищание людей, неуверенность в завтрашнем дне, страх перед болезнями показали несовершенство человеческого общества, нашу слабость и беззащитность. Во все времена и при любых обстоятельствах Церковь словом и делом поддерживала народ Божий, совершая свою спасительную миссию. Так было и так будет до скончания века. Голос Церкви предупреждает о том, что причина всякого кризиса коренится в самом человеке. Мы на собственном опыте убедились, что цивилизация, построенная на принципах безудержного потребления и нечестной наживы, не принесет человечеству ни стабильности, ни прогресса, ни творческих взлетов. Общество, в котором нарушен вектор духовного развития, в котором отсутствует уважение к людям старшего поколения и ведется целенаправленная борьба против авторитета Церкви, духовных основ жизни, обречено на деградацию и вырождение.
Однако Господь не лишает нас духовной радости, которая выражается в христианском единомыслии. Примером тому стал визит Святейшего Патриарха Кирилла к святыням нашей земли. Посещение Его Святейшеством Украины стало для нашей паствы значимым событием 2009-го года. В очередной раз была засвидетельствована наша глубокая преданность церковному единству, тому единству, которое является залогом мира и процветания общества.
В наступившем новом году перед народом Украины стоит ответственная задача: мы должны определиться с вопросом — кому в дальнейшем доверить руководство страной. В связи с этим еще раз подчеркнем, что Церковь была и остается вне политики, что политические приоритеты — личное дело каждого. При этом мы призываем всех верных чад Украинской Православной Церкви усилить молитвы и с полной ответственностью отнестись к своему гражданскому долгу. Выражаем надежду, что мир и спокойствие воцарятся в нашем обществе.
Поклоняясь ныне Богомладенцу Христу, будем просить Его о тишине и благоденствии, чтобы Он просветил и благословил миром наш народ, чтобы вместе с Ангелами мы воспели хвалебную песнь: “Слава в вышних Богу, и на земли мир, в человецех благоволение!”.
Поздравляю вас, возлюбленные о Господе чада, с праздником Рождества Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа и Новым 2010 годом. Пусть наступивший год будет годом Божия милосердия, годом мирным и благоприятным, чтобы мы прожили его в благочестии и чистоте, восходя от силы в силу на пути вечного спасения.
“Иже в вертепе Родивыйся и в яслях возлегий, нашего ради спасения, Христос, истинный Бог наш, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец”.

Рождество Христово
2009/2010 г.
г. Киев
Владимир,
Митрополит Киевский и всея Украины,
Предстоятель Украинской Православной Церкви

Різдвяне послання
Блаженнішого Митрополита Київського
і всієї України Володимира,
Предстоятеля Української Православної Церкви,
архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

Христос рождається — славіте!
Христос з небес — зустрічайте!
(Ірмос 1-ї пісні Різдвяного канону)

Возлюблені у Господі архіпастирі, високоповажні пастирі
чесне у Христі чернецтво, боголюбні миряни, брати і сестри!
Стрімкий перебіг життя — і ось ми знову стоїмо на порозі прийдешнього року благості Божої, знову зустрічаємо велике свято Різдва Господа і Спаса нашого Іісуса Христа. Народні піснеспіви, що прославляють народження Богонемовляти, радісною звісткою осявають наше життя, віддаляючи проблеми й буденні турботи на другий план. У цих духовних гімнах з дитячою щирістю і чистотою відображається душа нашого боголюбного народу, його віра, його вікові надії та сподівання, радість зустрічі з Тим, Хто явив світу путь, істину і життя (Ін. 14: 6).
З якими почуттями ми повинні подумки приступити до Віфлеємських ясел? Якими словами можемо висловити наше благоговіння перед Таїнством Боговтілення, споглядаючи “небо — вертеп, престол Херувимський — Діву, ясла — вмістилище, в якому возлежить Невмістимий — Христос Бог”?
Таїна втілення Сина Божого ніколи не буде доступна холодному розуму, зухвалому у своїх пошуках, який не знає меж і перешкод. Велике таїнство любові Бога до людини — таємницю Боговтілення — ми осягаємо насамперед своїм серцем, приймаючи в нього новонароджене Богонемовля, оскільки наш розум ніяковіє і сповнюється смиренням перед Таємницею віри.
Різдвяна радість — це не просто данина традиції або одне зі свят у ряду щорічних святкових заходів. Це радість утішання обтяжених гріхами і пристрастями людей, радість довгоочікуваної зустрічі з Отцем після довгої розлуки, радість усвідомлення того, що ми не забуті й не залишені Богом, що ми не приречені на покинутість і вічне вигнання. Прийшов Той, Хто втамує усі наші печалі, візьме на себе наші немочі, витре кожну сльозу (Одкр. 21: 3–4). Відбулася “велика благочестя тайна: Бог явився у плоті” (1 Тим. 3: 16), зникла стіна, що розділяла нас із Богом, людина отримала можливість стати причасником Божого єства (2 Пет. 1: 4). Син Божий, Начальник світу, Отець майбутнього віку (Іс. 9: 6) повертає нам честь і достоїнство дітей Божих і спадкоємців Його Царства. Які проникливі та значущі обітниці Господа, звернуті до тих, хто любить Його: “Не залишу вас сиротами; … Я з вами по всі дні до кінця віку” (Ін. 14: 18; Мф. 28: 20). Воістину — з нами Бог! Воістину вселенська радість сповнює наші душі; радіє Небо, радіє земля. Радіють серця християн, подумки споглядаючи народження Господа, Який прийняв людське єство, щоб усіх нас відродити, спасти і, за словами апостола Павла, вселитись у наші серця (Єф. 3: 17), щоб нам, смертним і зневіреним, подарувати безсмертя і безкінечну радість. Ми постійно молимося, щоб ця радість увійшла до кожної родини, зігріла кожне серце.
У світі інформації, що набуває стрімкого розвитку, в нас все менше й менше залишається часу для живого спілкування. Сучасні технології, покликані полегшити наше життя, роблять людське спілкування поверховим, інформаційний потік розсіює нашу увагу, вселяє суєту в серця, віддаляє від Бога, відчужує один від одного. Свято Різдва Христового — це хороший привід згадати про тих, хто потребує нашої уваги й підтримки, кого може зігріти наша любов і співчуття. Нехай кожна православна сім’я, піднісши молитви подяки Богу й зібравшись за святковим столом, відчує сьогодні радість спілкування та причетності до події, яка єднає всіх нас воєдино.
Рік, що минає, був нелегким. Економічні потрясіння і, як наслідок, зубожіння людей, невпевненість у завтрашньому дні, страх перед хворобами показали недосконалість людського суспільства, нашу слабкість і беззахисність. У всі часи й за будь-яких обставин Церква словом і ділом підтримувала народ Божий, звершуючи свою спасенну місію. Так було і так буде до кінця віку. Голос Церкви попереджає про те, що причина будь-якої кризи коріниться у самій людині. Ми на власному досвіді переконалися, що цивілізація, побудована на принципах нестримного споживання і нечесної наживи, не принесе людству ні стабільності, ні прогресу, ні творчих злетів. Суспільство, в якому був порушений вектор духовного розвитку, в якому відсутня повага до людей старшого покоління й ведеться цілеспрямована боротьба проти авторитету Церкви, духовних основ життя, приречене на деградацію і виродження.
Проте Господь не позбавляє нас духовної радості, що виражається у християнському однодумстві. Прикладом цього став візит Святішого Патріарха Кирила до святинь нашої землі. Відвідини Його Святістю України стали для нашої пастви значущою подією 2009 року. В черговий раз була засвідчена наша глибока відданість Церковній єдності, тій єдності, що є запорукою миру і процвітання суспільства.
В новому році, що наступив, перед народом України стоїть відповідальне завдання: ми повинні визначитись із питанням — кому надалі довірити керівництво країною. У зв’язку з цим ще раз підкреслимо, що Церква була і залишається поза політикою, що політичні пріоритети — особиста справа кожного. При цьому ми закликаємо усіх вірних чад Української Православної Церкви посилити молитви і з повною відповідальністю поставитися до свого громадянського обов’язку. Висловлюємо надію, що мир і спокій запанують у нашому суспільстві.
Вклоняючись нині Богонемовляті Христу, проситимемо Його про тишу і благоденство, щоб Він просвітив і благословив миром наш народ, щоб разом із Ангелами ми заспівали хвалебний піснеспів: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!”.
Вітаю вас, возлюблені у Господі чада, зі святом Різдва Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа і Новим 2010 роком. Нехай рік прийдешній буде роком Божого милосердя, роком мирним і сприятливим, щоб ми прожили його в благочесті й чистоті, сходячи від сили до сили на шляху вічного спасіння.
“Иже в вертепе Родивыйся и в яслях возлегий, нашего ради спасения, Христос, истинный Бог наш, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец”.

Різдво Христове
2009/2010 р.
м. Київ
Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви